Полтава, улица Небесной Сотни, 13, офис 303-А
066-60-30-288
(0532) 508-618

Море зелених чоловічків : як на Львівщині працює нідерландський агробізнес

Майкл Хондерс із нідерландськими бізнесменами побудував в Україні теплиці за сучасними технологіями, але нарікає на бюрократію та погані умови для іноземних інвесторів.

Це теплиці компанії «Галіція Ґрінері», комерційним директором якої є нідерландець Майкл Хондерс. Майкл перейняв сімейний бізнес, адже з дитинства бачив як батько з турботою та захватом дбає про овочі. В університеті став вивчати адміністрування агробізнесу, а коли довчився, вирішив долучитися до великого проекту. П’ять років тому з командою нідерландських фермерів він вирушив до Казахстану, Грузії та України, щоб вирощувати овочі за сучасними технологіями.

«Кожен може працювати в розвинених країнах. Справжній виклик – це змінити свій спосіб мислення і створити аграрний бізнес у зовсім незвичних умовах. Ми знали, що їдемо до країни з недосить розвиненою економікою. Але важливо, що ми вирощуємо їжу. Хоч би що сталося, люди завжди хотітимуть їсти», KCxeqNO – пояснює своє рішення Хондерс. В теплицях цілий рік підтримується температура 25 градусів, а комп’ютерна програма вирішує, коли на саджанці потрібно світити сонцю, коли – падати дощу, регулює вміст мікроелементів у воді Батавія, лолло росса, ромен, фрізе, рукола – це не повний перелік видів салату, які тут вирощують. Шлях рослини від пророщеної насінини до прилавку триває три тижні; за цей час її тричі пересаджують. Басейни допомагають зекономити, адже вода не поглинається ґрунтом, а спеціальні мікроелементи не дозволяють шкідникам псувати коріння. «Комп’ютер стежить майже за всім, а я лише коригую його налаштування», – розповідає агроном Ольга Данчак. – Ми вирощуємо салат за методом сухої гідропоніки: замість ґрунту маємо торф’яний субстрат. Я стежу, чи рослина доросла до пересадки, чи не впав рівень кислотності та мікроелементів у воді». На підприємстві працює двадцять п’ять співробітниць. Одна зі співробітниць пані Леся розповідає
«З ранку я отримала завдання пересаджувати рослини. Завтра можу опинитись на іншій позиції – саджати насіння, обрізати вже стиглі кущики або фасувати їх в упаковку. Робота не важка. Звісно, весь день на ногах, але тут тепло і гарно. Як дивишся на ці кольори, то настрій одразу стає кращим», – каже жінка, переставляючи чергову партію салату на візок. Ми нещодавно відкрили тут ще одну теплицю, але вона себе ще не окупила, – розповідає Майкл, показуючи на просторий павільйон, повний зелені. «Думаю, влада має робити умови для ведення бізнесу більш привабливими. Має бути важливим не те, скільки я маю друзів, а те, як добре я роблю свою справу».
A1PKUbW

Порівнюючи свій бізнес в Україні, Казахстані та Грузії, він каже, що тут працювати найважче. Тамтешні закони вже кілька років тому полегшили життя іноземним інвесторам, а ринок так само потребує місцевого виробника овочів. Найбільша теплиця компанії – у Грузії. Клімат там м’якший, тому в теплиці використовують лампи, що не дають тепла, а вночі – різнокольорову підсвітку. Одначе український ринок, за оцінкою Хондерса, найбільш перспективний із трьох. «Ми з колегами розвиваємо проекти там, де немає власного виробника зелені, – пояснює Майкл. – Наприклад, Україна взимку імпортує з Іспанії 80% овочів. Споживачеві вигідніше купувати свіжу продукцію в нас, а не ту, яка йшла до них кілька днів. Та й корисніше».   olHC7Bs

Сподіваємося, що тепличний бізнесу в Україні стане розвиватися, якщо не на експорт то хоча б на задоволення попиту на внутрішньому ринку.