Полтава, улица Небесной Сотни, 13, офис 303-А
066-60-30-288
(0532) 508-618

Особливості проведення підживлення озимих культур у 2018 р. в господарствах Харківської області

На озимі культури у Харківській області під урожай 2018 року загальна площа посіву становить 525,0 тис. га, із якої більше 500 тис. га займає пшениця озима. Тому, саме на цю хлібну культуру і на проведення її підживлення необхідно приділити особливу увагу.

Після сходження снігового покриву та за першої можливості виходу в поле необхідно обстежити всі посіви озимих зернових культур та визначити площі їх стану за категоріями:

  1.  добрі;
  2.  задовільні;
  3. слабкі та зріджені.

5-ozimiПри цьому проводять біологічний контроль конуса росту. Оскільки за умов нинішньої зими генеративні органи (конус росту) головних пагонів рослин можуть бути пошкоджені по-різному. Так, некроз тканин може спостерігатись біля основи, на вершині або на бічних поверхнях зародкового колоса. Слід звернути увагу на стан тканин вузла кущіння, розміщених під конусом росту, адже за їх пошкодження рослини зменшують життєздатність.

Після повного відновлення весняної вегетації (перехід середньодобової температури через +5 °С) під час обстеження полів озимих культур потрібно звернути увагу на активність утворення нових вторинних коренів. Їх наявність свідчить про добрий стан посівів та можливо високий рівень потенційної продуктивності.

Підживлення озимих зернових навесні та влітку азотними мінеральними добривами.

Для підвищення врожайності та якості зерна озимих зернових культур дуже важливим є підживлення навесні та влітку азотними мінеральними добривами. Їх дози найкраще розрахувати на підставі результатів агрохімічного аналізу ґрунту. Ефективність азотних добрив помітно зростає за внесення їх відповідно до етапів органогенезу рослин. Дози застосування азотних підживлень необхідно коригувати залежно від стану посівів, попередника, рівня основного удобрення та запасів мінерального азоту в шарі ґрунту 0-60 см.

Орієнтовні дози внесення азотних добрив за етапами органогенезу озимих культур залежно від стану посівів (у діючій речовині), 2018 р.

Азотне живлення повинно бути ув’язано з етапами органогенезу та фенологічними фазами росту рослин.

Озимі культури, зокрема пшениця, найбільш потребує азот у фазах кущіння, виходу в трубку та колосіння.

В першу чергу азотне підживлення слід запланувати на слабкорозвинених, нерозкущених посівах після гірших попередників та пізніх строків сівби, де рослини перебувають на І-ІІ етапах органогенезу. Це покращить регенерацію рослин, сприятиме розвитку кореневої системи та підвищить кількість пагонів кущіння.

На добре розвинених посівах озимини за умови доброї та задовільної перезимівлі рослин, особливо у разі внесення частини азотних добрив з осені, підживлення по мерзлоталому ґрунту проводити не рекомендується. На полях із низьким вмістом азоту доцільно внести 20-30 кг д. р. азоту. У цьому випадку озимі культури слід підживлювати через 8-10 днів після відновлення весняної вегетації. В цей час припиняються процеси весняного кущіння і тому внесений азот використовується для реалізації потенціалу колосу, а не витрачається на утворення додаткових пагонів.

Підживлення — шлях до підвищення врожайності.

4-ozimiОтже, перше (регенеративне) ранньовесняне підживлення пшениці озимої необхідно провести на полях із недостатньою густотою рослин та слабким їх розвитком. На таких полях доза азотних добрив по мерзлоталому грунту повинна становити орієнтовно 30-40 кг/га д.р., а на посівах у задовільному стані – 30-50 кг/га. Для весняного підживлення рекомендується у першу чергу застовувати аміачну селітру, ефективність якої на 15-20 % вища, ніж карбаміду.

Після внесення у грунт амоній (NН4+) аміачної селітри поглинається ґрунтовим вбирним комплексом, що знижує його рухомість, і частково зазнає нітрифікації. Нітратна форма азоту (NО3-) утворює розчинні солі, що легко засвоюються рослинами пшениці озимої. Тобто, вища ефективність аміачної селітри за поверхневого внесення порівняно з іншими видами азотних добрив пов’язана з тим, що верхній шар ґрунту навесні збіднений саме на нітратні форми азоту і рослини краще реагують на їх внесення. Амонійні ж добрива локалізуються безпосередньо у місцях внесення та менш доступні після відновлення вегетації посівам із слаборозвиненою кореневою системою.

Карбамід для ранньовесняного підживлення поверхневим способом доцільно застосовувати лише за наявності достатньої кількості вологи в ґрунті.

Це забезпечує максимально швидке його розчинення, а в протилежному випадку – втрати азоту можуть перевищувати 50 %.

6-ozimiНеобхідно звернути увагу на те, що на схилових землях за внесення аміачної селітри у підживлення можливе змивання нітратного азоту поверхневим стоком і забруднення ним водних об’єктів.

Останнім часом значного поширення набуває застосування рідких азотних добрив типу карбамідо-аміачної суміші (КАС), що містить від 28 % до 32 % азоту. Собівартість одиниці азоту КАС на 25-30 % нижча, ніж у твердих добривах. КАС не містить вільного аміаку, тому його можна вносити поверхнево без загортання у грунт. Проте, на посівах у стані «шильця» застосування КАСу може бути ризикованим.

Рано навесні карбамідо-аміачну суміш застосовують у чистому вигляді без розбавлення водою обприскувачами з дефлекторними форсунками, які забезпечують внесення добрива у вигляді крупних крапель. У разі застосування КАС марки 32 в день підживлення температура повітря має бути не нижче 0 С, оскільки при температурі – 2 С відбувається кристалізація його розчину. Для застосування в період з від’ємними значеннями температури повітря краще використовувати КАС марки 30 та 28 з температурою кристалізації – 9 та – 17 оС відповідно.

Друге азотне підживлення спрямоване на забезпечення високої продуктивності рослин.

Краще проводити в період кущіння рослин – початок виходу в трубку (IV етапу органогенезу). У цей час відбувається утворення колосків у колосі, тому забезпечення рослин поживними речовинами стимулює формування озерненості колоса та підвищує продуктивну кущистість рослин.

підживленняНа слабкорозвинених посівах можливим є широкозахватне внесення добрив в розкид. На добре розкущених краще застосовувати прикореневе підживлення за допомогою зернових сівалок, спрямовуючи агрегати вздовж посівів. За такого способу внесення добрива потрапляють у зволожений грунт у зону розташування кореневої системи. При цьому одночасно відбувається аерація та розпушування ґрунту, видаляються відмерлі рештки та частково знищуються бур’яни, поліпшується фітосанітарний стан агроценозу.

Внесення азоту в цей період сприяє кращому формуванню продуктивного стеблостою, збільшенню кількості закладених колосків у колосі, підвищенню посухостійкості рослин. Дози азоту при цьому коригуються з урахуванням попередньо внесених. Так, якщо за відновлення вегетації було внесено 30-40 кг/га д.р. азоту, то на IV етапі найбільш ефективним буде додаткове внесення 40-60 кг/га д.р.

Друге підживлення – визначальний чинник роздрібненого внесення азотних добрив.

Цей захід найважливіший щодо формування продуктивності колосу, а саме його озерненості та підвищення абсолютної маси зерна.

За прикореневого підживлення доцільно вносити як аміачну селітру, так і карбамід. За умов весняної посухи досить ефективним є застосування агрегатів для внутрішньоґрунтового внесення рідких мінеральних добрив, в тому числі КАСу. Коли температура повітря не перевищує 10 оС, без його розведення водою з використанням дефлекторних форсунок на обприскувачах.

Третє (позакореневе) підживлення посівів пшениці озимої азотом проводять з метою формування високої якості зерна.

Підживлення створює умови для утворення повноцінного білково-клейковинного комплексу, яке особливо ефективне на посівах сильних пшениць. Оптимальним строком для проведення позакореневого підживлення є період від колосіння до фази цвітіння та після цвітіння до закінчення фази молочної стиглості зерна.

Слід зазначити, що більш ранні строки азотного підживлення малоефективне відносно підвищення вмісту білка в зерні та більше впливає на продуктивність рослин. Ефективність підживлення в більш пізні строки (тістоподібна, воскова стиглість) знижується внаслідок припинення надходження запасних речовин в зерно на початку воскової стиглості.

Особливості позакореневого підживлення.

Позакореневі підживлення є малоефективними за недостатнього удобрення посівів. Це пов’язано зі збільшенням кількості продуктивних стебел, унаслідок чого основна частина азоту витрачається на формування вегетативних і генеративних органів рослин, а не на синтез білків. Також від підживлення ефекту може не бути, якщо у фазі колосіння у верхніх двох листках вміст загального азоту становить 4,0 % і більше. Тобто за умов достатнього забезпечення рослин азотом.

підживленняОптимальну дозу азоту в позакореневе підживлення посівів встановлюють за результатами рослинної діагностики. Використання приладів із визначення рівня хлорофілу у листі допомагає свідомо регулювати рівень азотного живлення рослин на пізніх етапах онтогенезу для одержання зерна з високими показниками якості.

Азот у карбаміді міститься в амідній формі, яка після надходження у рослину відразу використовується нею для синтезу амінокислот. Концентрація розчину (за діючою речовиною) у фазі колосіння не повинна перевищувати 15%, а на початку молочної стиглості зерна – 20%.

Об’єм робочого розчину повинен бути не менше 200-300 л на 1 га. За спекотної посушливої погоди застосовують менші дози азоту в посівах із помірною вегетативною масою і в пізні фази розвитку рослин. Більші – за вологої погоди, розвиненої надземної маси рослин та в ранні фази їх розвитку. Доцільно проводити позакореневі підживлення на тих полях, де є можливість підвищення класу якості зерна.

Необхідність проведення пізнього позакореневого підживлення визначають методом тканинної діагностики рослин у фазі колосіння.

При цьму важливо визначитись із оптимальною дозою карбаміду залежно від строків внесення. Вона може становити від N5-7 до N15–N20. Для запобігання появи опіків обприскування посівів краще проводити за температури повітря не вище 25 С та переносити цей агрозахід на вечірні, нічні або ранкові години.

підживленняПозакореневе підживлення КАС доцільно проводити в період відновлення весняної вегетації, у фазі виходу в трубку та на початку колосіння рослин. У період відновлення вегетації та у фазі кущіння, коли температура повітря не перевищує 10 °С, допускається застосування КАС у чистому вигляді в дозах 30-40 кг/га. В наступні фази розвитку КАС рекомендується застосовувати у бакових сумішах із засобами захисту рослин, perуляторами росту та мікроелементами.

Але необхідно форсунки крапельного типу замінити на дрібнодисперсні. Доза внесення азоту має складати до 10 кг/га з нормою витрати робочого розчину не менше 200 л/га. Для запобігання появи опіків на вегетативних органах рослин позакореневий обробіток посівів краще проводити за температури повітря не вище 20 °С або в нічні години за умови відсутності роси. У разі використання КАС доза азоту в позакореневе підживлення не повинна перевищувати N10 з нормою витрати робочого розчину 250 – 300 л/га.

Розчини карбаміду та комплексних добрив слід застосовувати разом із засобами захисту рослин за умов, якщо строки захисту проти більшості шкідливих органзмів і позакореневого підживлення співпадають. При цьому необхідно обов’язково перевірити ці препарати на їх сумісність при використанні у бакових сумішах.

Ефективність азотного підживлення підвищується за оптимізації живлення рослин мікроелементами, насамперед, молібденом та марганцем, які беруть участь у синтезі білків, а також міддю та цинком.

Застосування мікроелементів особливо важливе за умов затяжної прохолодної весни, а також за екстремально посушливих періодів протягом вегетації.

Установлено, що для рослин мікроелементи найефективніші у формі комплексонатів (хелатів) металів (реаком, наномікс, авангард-Р зернові, вермістим, вимпел, оазис, кристалон та ін.). Вони містять як макро- (NPK), так і мікроелементи (бор, цинк, марганець, молібден, мідь та ін.). Безпосередньо мікроелементи підвищують активність ферментативних систем у рослинному організмі, стимулюють біохімічні процеси, поліпшують фотосинтетичну діяльність рослин. Це сприяє повнішій реалізації потенціалу їх продуктивності.

За результатами наукових досліджень Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН, позакореневе підживлення азотними добривами та їх поєднання із хелатними формами мікроелементів дозволяє отримати прирости врожаю пшениці озимої у середньому 10 % порівняно з контролем (без добрив). Та підвищити вміст білка в зерні на 0,7–1,4 %, а клейковини у борошні – до 3,5–4,0 %.

Також ефективним для позакореневого підживлення пшениці озимої є застосування стимуляторів росту нового покоління (гемоглобін, наномікс, емістим-С, агростимулін та ін.). Вони посилюють обмінні процеси в рослинах, підвищують їх стійкість до несприятливих погодних умов (нестача вологи в грунті, підвищений температурний режим). Проте необхідно зазначити, що ефект від застосування стимуляторів росту проявляється на середніх і високих фонах удобрення.

Оптимальними строками для проведення позакореневих підживлень пшениці озимої азотними добривами, є періоди від початку колосіння до фази цвітіння. Також після закінчення цвітіння до фази молочної стиглості зерна. При цьому додаткових витрат на внесення зазначених препаратів не потрібно. Вони можуть застосовуватися у бакових сумішах разом із засобами захисту рослин (гербіциди, фунгіциди, інсектициди).

Підживлення ріпаку

У цьому році площі посівів під ріпаком озимим становлять 18,1 тис. га. Особливу увагу необхідно приділити строкам підживлення посівів ріпаку, адже раннє внесення азоту (у лютневі вікна) або до можливих незначних морозів стимулює ріст. Це послабить їх загартування.

Ранньовесняний період для рослин ріпаку озимого є одним із найкритичніших. Швидке наростання позитивних температур може призвести до скорочення міжфазних періодів культури. Тому обов’язковим є ранньовесняне підживлення азотними добривами.

Ранньовесняне підживлення ріпаку азотними добривами.

підживленняБільшу частину азоту (N40-50) слід застосовувати у перше підживлення на початку відновлення весняної вегетації. У міру генеративної диференціації у рослин ріпаку виникає подальша потреба в азоті. Тому внесення другої дози азотних добрив слід провести у фазі появи великих бруньок, але не пізніше початку цвітіння. При цьому доза азоту визначається як різниця між загальною кількістю азоту, який унесено, і величиною першої дози і повинна становити 40 кг діючої речовини азоту.

За слабкого розвитку посівів або при густоті рослин менше 40-50 шт./м2 дозу азоту слід підвищити на 20 кг/га. Для першого підживлення рекомендується застосовувати аміачну селітру, карбамід та КАС, а сульфат амонію – у друге, щоб уникнути зростання вмісту в насінні глюкозинолатів. Під ріпак озимий можна застосувати всі форми і види азотних добрив: аміачну селітру, карбамід, сульфат амонію тощо. Але перевагу надають тим, що містять амідну форму. Нітратні форми слід вносити на слабких посівах. Це забезпечує інтенсивний ріст листкової поверхні, що підвищує ризик вилягання.

Застосовання карбаміду запобігає можливому вимиванню нітратів у ґрунтові води.

Нестача сірки, а також бору обмежує кількість стручків та кількість насінин у них. Для зниження дефіциту сірки та мікроелементів у період бутонізації посіви ріпаку необхідно позакоренево підживити водорозчинними комплексними добривами. Позакореневе підживлення можна поєднати з обробкою інсектицидами або регуляторами росту. Застосовують мікродобрива типу вуксал, еколіст, акварін, кристалон, нутрівант, квантум, омекс, реаком та ін. Вони у своєму складі мають необхідну кількість мікроелементів у доступній для ріпаку формі, щоб забезпечити ними рослину в окремі періоди вегетації.

підживленняЕфективним заходом за вирощування ріпаку озимого є дворазове позакореневе підживлення 5-10% розчином карбаміду (15-30 кг на 300 л води) або КАС. При цьому необхідно суворо дотримуватись концентрації розчину. також важливо не проводити оброблення у фазі цвітіння ріпаку. Підживлення магнієм можна проводити двічі 2-4 %-ним розчином сірчанокислого магнію. Таким же способом можна застосовувати всі рідкі комплексні добрива, що містять азот, магній і сірку, а також мікроелементи.

Викладений комплекс регулювання азотного живлення озимих пшениці та ріпаку забезпечує найменші ризики втрати азоту та найвищий рівень окупності мінеральних добрив. Тому, якісне та своєчасне проведення догляду за посівами буде мати вирішальну роль у формуванні врожаю, у першу чергу пшениці озимої, та забезпеченні виконання наміченої програми виробництва зерна.

Попов С.І.

Бондаренко Є.С.

Тимчук В.М.