Полтава, улица Небесной Сотни, 13, офис 303-А
066-60-30-288
(0532) 508-618

Потенціал України

Оцінюючи потенціал України в аграрному секторі економіки ні в кого не виникає сумнівів в його високому рівні. Україна є унікальною країною і має лідерський потенціал в аграрному виробництві. Одним з потужних патріархальних китів,на якому балансує вітчизняний АПК, є родючі ґрунти.

потенціалТому ніхто в здоровому глузді не буде заперечувати, що українські чорноземи є національним та загально цивілізаційним багатством. Тож і тема українських чорноземів є майже невичерпною. Незважаючи на потенціал, є велика кількість проблем, що потребують прискіпливого аналізу. Тому варто ретельно і прискіпливо проаналізувати сильні та слабкі позиції вітчизняного землеробства з метою виділення та реалізації системи дієвих векторів і механізмів подальшого розвитку.

Стратегічний напрямок, який на теперішній час досить жорстко диктують ринкові реалії свідчить, що орієнтація на потенціал якоїсь однієї галузь, без виділення напрямів наскрізної координації та системних рішень – розкіш, яку Україна собі вже дозволити не може.

потенціалМаючи такі унікальні ґрунтово-кліматичні умови, епічні українські чорноземи і ще багато інших ресурсів (які також можна занести до позитиву) в системі світового розподілу праці та виробництва Україна цілком логічно має потенціал обіймати значно вищі позиції. Свідченням аргументованості такого твердження можна привести оцінки і прогнози провідних світових аналітиків та вже досягнуті провідні позиції України серед країн експортерів пшениці, кукурудзи, соняшнику та іншої аграрної продукції.

При цьому також досить чітко слід розуміти, що в ринкових умовах споживача прагматично цікавлять якість, ціна і логістика на рівні торгових лотів. Тобто, умови виробництва, врожайність, технології і витрати є проблемою виробника. Якщо виробник з більш гіршими ґрунтово-кліматичними умовами і меншими ресурсними можливостями зумів при подібних витратах реалізувати продукцію на рівні більш сильного виробника – значить він обґрунтовано має потенціал і може розраховувати на більшу маржу і прибуток. Тож, маючи унікальні чорноземи, Україна на рівні інших гравців ринку не виглядає так яскраво і переконливо, але має потенціал.

На теперішній час далеко не весь наявний потенціал втілився у високу конкурентоспроможність вітчизняного АПК (як комплексу).

Одним з головних і суттєвих талантів бізнесу є потенціал ефективного перетворення наявної ситуації та ресурсів на практичне втілення конкурентних переваг. Отже, можна констатувати, що не виключенням в цьому є і фактори родючості ґрунтів. В класичній аграрній науці дбайливе відношення до землі є однією зі стратегічних парадигм.

потенціалВ реальних же умовах виробництва діють зовсім інші підходи і механізми. Всі патетичні розмови про прийдешні покоління, сіль землі та українські чорноземи поки що досить системно розпорошуються ринковими жорнами. Ніякий виробничник в умовах жорсткої конкуренції не буде вкладатися в непродуктивні витрати, які не мають обґрунтованих перспектив економічної результативності. З одного боку, маючи великі наукові напрацювання в ґрунтознавстві, ще не відбулося адекватного їх втілення у відповідний сталий попит як специфічної продукції. З іншого боку, у держави зараз ще не на часі реалізація масштабних грутноохоронних проектів. Начебто замкнене коло. Між тим, спираючись на сформульований вище стратегічний напрям, вихід існує.

Аграрний потенціал України в значній мірі базується на ще не вичерпаних земельних ресурсах, а не за рахунок ефективних інноваційних технологій.

Рослинництво є єдиною галуззю з позитивним енергетичним балансом. Цілком зрозуміло, що саме рослинництво має потенціал стати структуроутворюючою і найбільш інвестиційно привабливою галуззю. І те і інше спирається на «дармові» Богом данні ресурси. Будь-який виробничник чітко розуміє результативність виробництва на рівні природної родючості ґрунтів в умовах обмеженого ресурсного забезпечення, що, доречи, зараз і відбувається. При цьому Цілком зрозуміло, що системні трансформації, до яких треба готуватися — не за горами.

потенціалАналіз свідчить, що в селекції на рівних діють інтенсивні та традиційні (екстенсивні) напрями і моделі. Наприклад, сорти для гірших попередників, сорти розраховані на рівень наявного потенціалу природної родючості, сорти з невисокою якістю – не що інше як опосередкована реакція на запити виробництва щодо зростання вартості ресурсного забезпечення.

Доки земля не буде мати відповідної оцінки, такий стан з високою вірогідністю буде залишатися. З іншого боку на ринку на рівних засадах конкурують ефективні та неефективні технології (див. першу тезу), що підвищує потенціал значення кожного з відповідних чинників. На ординарному рівні має відбутися стратегічна зміна відношення і оцінки всіх чинників технологій та виробництва в цілому , що в свою чергу зумовлює обґрунтованість запровадження нових організаційних підходів і схем.

Потенціал агровиробників: за що прагматично готові платити розробники.

Проведене анкетування агротоваровиробників різних форм власності, відповідні моніторинги та аналітика свідчать, що в разі наявності паралельного безплатного ресурсу за вибір платного ресурсу висловилися менше 5% респондентів. Тож, потенцал агровиробництва передбачає введення адекватних і прозорих правил.

потенціалЯкщо розробник (продавець) щось обіцяє – за умови виконання всіх параметрів виробник (покупець) хоче мати гарантію отримання обіцяного рівня. На сьогодні жодна з задіяних у виробництві агротехнологій в повній мірі не відповідає цим критеріям. Чим в значній мірі можна пояснити практичну відсутність трансферу цілісних технологій. Натомість, мають потенціал і добре продаються насіння, добрива, паливо-мастильні матеріали, техніка, засоби захисту (елементи технології/точкові інновації), які в значній мірі відповідають необхідним критеріям. Про потенціал системи наукового забезпечення як специфічного товару – розмова зовсім окрема.

потенціалЩо і як виробляти і, головне, куди реалізовувати. На теперішній час левова частка вітчизняних агровиробників досить прагматично вже підійшла до рівня коли основна проблема не виробити, а куди і за якою ціною реалізовувати вироблене. Тому потенціал ординарного виробництва без чіткої диференціації напрямів і параметрів знівелює і виробників і продукцію.

Те ж саме (з відповідною специфікою) може бути віднесено і до розробників наукоємної продукції (відмінністю в цьому плані є наявність державного фінансування та державного замовлення). Якщо проаналізувати за формою власності розробників – то це в основному наукові установи з бюджетним фінансуванням та іноземна наука. На рівні споживачів – основний сегмент обіймають агроформування з недержавною формою власності. Тобто, розробники і споживачі мають різну мотивацію та ринкові механізми, що значно ускладнює їх порозуміння і наступний трансфер та потенціал реалізації інноваційного вектору розвитку.

Потенціал форми керівництва у вітчизняній аграрній науці.

потенціалУсвідомлення суті та мотивації інноваційних векторів реально стають можливими за умови переходу з адміністративного на менеджерський рівень керівництва. З іншого боку на теперішній час у вітчизняній аграрній науці переважно діє «гібридна» схема з залишками «радянської» системи. А готовими до необхідних трансформацій є тільки окремі наукові установи. При цьому одними з системних питань в цьому плані є формування інноваційної інфраструктури та організація наукового процесу в новому форматі.

Такий підхід стратегічно вимагає великої системної роботи та використання засад наскрізної координації. З іншого боку суто прагматично виникає питання щодо формування відповідного спеціалізованого ринку та інноваційної системи споживання. Додаткової актуальності такого підходу додає формат зони вільної торгівлі з ЄС та реформування системи технічного регулювання з позицій євро інтеграції.

На ринок виходить товар, за який споживач готовий платити і який має потенціал.

По-перше, що це за товар. По-друге, хто і за що з розробників має отримати дивіденди.

З посиланням на другу тезу слід проаналізувати до якої ніши може бути віднесено:

  • а) наукову продукцію (продукцію) блоку ґрунтознавства і агрохімії;
  • б) в якому статусі в рамках товару виступають ґрунти.

потенціалОтже, оскільки ґрунти найбільш чітко вписуються до блоків складових технологій та засобів виробництва, цілком закономірно виглядає, що основною спрямованістю реалізації (специфічного продукту) виглядає система наукового і технологічного забезпечення, моніторингова оцінка специфічних процесів та аналітика їх наслідків. Чи не єдиними виключеннями, коли ґрунт напряму виступає в якості товару – реалізація пакетованих субстратів та чорноземних ґрунтів для благоустрою присадибних ділянок. Цілком зрозуміло, що на рівні АПВ підходи є іншими. Тому, скоріш за все, вищеозначені напрями будуть реалізовуватися через потенціал  сільськогосподарської продукції добре інтегровану в товарно-грошові відносини (див. тези другу, четверту, п’яту). В будь-якому випадку на порядку денному постають моделі і механізми подібної взаємодії, в тому числі і за кластерним принципом.

потенціалВ арсеналі «гібридних» або навіть «совкових» чиновників є дієва (з їх погляду) аргументація про схемки, стрілочки, презентації. Зверніть увагу, що нікого не дратує, що в математиці і фізиці– це цифри та символи, в хімії формули та схеми. Головне, який потенціал за цим стоїть. Якщо чиновник бачить тільки схеми, стрілочки, презентації, а не процеси і закономірності – це скоріш за все свідчення його фахового рівня. З іншого боку, також слід визнати, що і частка науковців використовує схеми, стрілочки, презентації не за призначенням. Тому виходячи з усього наведеного вище витікає необхідність прагматичної формалізації та методологічного обґрунтування.

Дієві і прозорі плавила та механізми – той потенціал, з якого мабуть варто починати. Тому аналізуючи взаємодію різних блоків (бажано неантагоністичну і дуже бажано синергічну) виділяється необхідність розвитку напрямів менеджерського рівня управління, перехід на рівень стандартизованих сировинних ресурсів, трансфер цілісних технологій і побудови інноваційної системи споживання.

Наскрізна координація – обґрунтований потенціал в агровиробництві.

З високою вірогідністю вже в середньостроковій перспективі слід очікувати поєднання потенціалу різних галузей в рамках конкретних технологій і створення спільного продукту на засадах наскрізної координації. Аналіз вже реалізованих та перспективних напрямів свідчить про правомірність, обґрунтованість та практичність такого підходу.

З цього огляду наука нарешті має потенціал і повинна системно перейти зі статистично-пояснювального на аналітично-прогнозний рівень та стати дієвим виробничим ресурсом. На сьогодні орієнтація на якусь одну галузь, без виділення напрямів наскрізної координації та системних рішень – розкіш, яку Україна собі вже дозволити не може.

Тимчук В.М.

Бондаренко Л.В.

Сараппін Г.П.

Інститут рослинництва ім.В.Я.Юр’єва НААН

ukrengineer.com